24/02/2025
Сьогодні рівно три роки назад - 24 лютого, о 4 ранку, терористичні війська країни агресора прорвали наші кордони і механізованими колонами сунули на наші землі, знищуючи та вбиваючи все на своєму шляху. Полетіли десятки ракет, літаків та військових гелікоптерів з десантом, ворог повністю був впевнений, що під їх тиском ми не вистоїмо, і що вони візьмуть нас за "три дня", - але ми вистояли!!! "Три дні" розтягнулись вже на 1098 днів. Я, як і багато патріотів в ті дні, не вагаючись ні на хвилину - вступив до рядів збройних сил, щоб стримувати та захищати наш суверенітет та територіальну цілісність. Багато хто вже з моїх побратимів, на жаль віддали найдорожче - своє життя, боронячи нашу землю від ворога. Багато хто лишився ще міцно тримати стрій. Багато хто, наприклад як я - стали каліками та інвалідами, відавши своє здоров'я в загальний котел майбутньої Перемоги. Ворог став слабшим, але ні на мить не припиняє спроб нас захопити, ні на мить не бажає відмовитись від своїх маніакальних намірів, кидаючи нові орди в атаки. Цей день змінив кожного Українця - його життя, менталітет, погляд на світ. Але він не змінив нашої ВОЛІ, нашого бажання бути незалежними. Цей день зробив нас не зламними. І у вирі останніх подій, мабуть, у когось почали "опускатись руки", комусь здалось що нас "сливают", що нас хочуть зрадити, що все це було дарма - але це не так!!! Нікому не вдасться нас перемогти, поки ми будемо ЄДИНІ. Жоден хворіючий на деменцію дед, чи з Заходу чи зі Сходу не зможе у нас відібрати нашу СВОБОДУ, якщо ми цьому будемо протистояти!!! Пам'ятайте що заповідав дід Тарас, БОРІТЕСЯ - ПОБОРЕТЕ!!!! Наша боротьба ще триває!...Слава Україні!!! Слава Героям!!!