12/01/2014
12 січня народився Василь Григорович Кричевський (1873-1952). У сузір’ї корифеїв української культури і художньої освіти ХХ сторіччя визначне місце належить Василеві Григоровичу Кричевському – архітектору, графіку, живописцю, художнику театру і кіно, досліднику етнографії України.
Народився в Лебедині, невеличкому містечку на Харківщині (нині Сумська обл.). З дитячих років майбутній митець захопився народним мистецтвом, у середовищі якого зростав. Цікаво, що видатний митець і вчений, В.Кричевський не мав офіційної освіти. Самоосвіту і професійний вишкіл він отримав, працюючи помічником С.Загоскіна, що викладав архітектурне проектування в Харківському технічному інституті, і в проектному бюро академіка Бекетова у Харкові. Великий вплив на формування свідомості художника справило також спілкування з представниками передової культурної інтелігенції Слобожанщини, зокрема з родиною Алчевських. Вже в ті роки паралельно із заняттями архітектурою, живописом та графікою В.Кричевський виявляє зацікавлення українською народною творчістю. Він колекціонує й вивчає кераміку, килими, вишивки та зразки тканин.
Знання, які він здобув, займаючись цією дослідницькою роботою, відіграли вирішальну роль у створенні проекту будинку Полтавського земства (1903) (тепер тут розмістився історико-краєзнавчий музей). Ця споруда стала шедевром української архітектури, таким чином В.Г.Кричевський вирішив проблему національного стилю в архітектурі, набагато випередивши час і визначивши напрямок розвитку майбутньої української архітектури.
В.Кричевського також можна заслужено вважати основоположником сучасної української графіки. Прекрасним зразком інтерпретації народного орнаменту й української старовинної каліграфії є обкладинки до праці М.Грушевського “Ілюстрована історія України”. Крім того, В.Кричевський розробив великий і малий державні герби УНР, дві державні печатки, низку ілюстрацій і титульних сторінок до книжок різних письменників, екслібриси та станкові графічні композиції.
Як знавець декоративно-ужиткового мистецтва, він розробляв архітектурні інтер’єри, проектував меблі, кераміку, дерев’яні прикраси. Створював ескізи декоративних тканин та килимів. Займався також майолікою й склом. На жаль, більшість творів художника було знищено під час пожежі у будинку М.Грушевського в Києві у 1918 році.
З 1907 року В.Кричевський бере участь у створенні театральних постановок. Знаючи його блискучу ерудицію як фахівця з етнографії, відомі майстри театру, такі як М.Садовський, І.Карпенко-Карий, М.Кропивницький та ін. запрошували його до співробітництва. Він мав дружні стосунки із М.Заньковецькою та П.Саксаганським. Серед сценічно-декораційних робіт В.Кричевського, створених у провідних театрах Києва та Харкова, були комедія “Ревізор” М.Гоголя, опера “Продана наречена” Б.Сметани, містерії “Великий погріб” Л.Старицької-Черняхівської, історична драма “Тарас Бульба” М.Старицького, опери “Наталка Полтавка” М.Лисенка, “Сільська честь” П.Масканьї та інші.
Без перебільшення можна стверджувати, що В.Кричевський – корифей українського кіно-декораційного мистецтва. Глибоко знаючи культуру і побут народу, маючи великий досвід театрального художника, вільно орієнтуючись у здобутках сучасного образотворчого мистецтва, він брав участь у створенні таких фільмів, як “Богдан Хмельницький”, “Тарас Шевченко” (1925), “Тарас Трясило” (1926), “Звенигора” (1928), оформляв перший вітчизняний кольоровий фільм “Сорочинський ярмарок” (1936). Працюючи як художник і консультант, він створив дванадцять фільмів.
Малярський доробок Василя Кричевського складає близько двох тисяч акварелей, станкових картин, виконаних олією, та етюдів. На відміну від архітектури й графіки, де домінують народні мотиви, у живописі він дотримується манери постімпресіонізму. В основному це пейзажі, написані в легкій, невимушеній манері, з чітким вирізненням планів, які завжди трактуються методично, детально, однак без проявів натуралізму. Горизонт у пейзажах художника завжди чіткий і ніколи не розчиняється у просторі, грамотно трактований, з цілковитим дотриманням законів перспективи. Розмір полотен переважно мініатюрний, за винятком кількох творів раннього періоду творчості. Наприклад, картина “Ніч. Ханський палац у Бахчисараї”, виконана 1901 року, має розмір 111х315 см. Незважаючи на розмір та імпресіоністичну манеру письма, його картини вражають монументальністю і довершеністю.
Частина робіт художника перебуває за кордоном, найбільша в Українському музеї Нью-Йорку. 2003 року онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала близько 300 робіт Кричевського до Харкова, Полтави, Лебедина, Києва в дарунок українським музеям.
В.Кричевський виховував молодь, намагаючись створити нову генерацію національно свідомих українських митців. Він був переконаний, що тільки в національному мистецтві може розвинутися нова культура. “Намагайтесь бачити все самостійно, не чужими очима,” – така настанова великого майстра майбутній творчій еліті.