14/06/2026
Коли в Месопотамії, у межиріччі Тигру та Євфрату, шумерські міста Урук чи Ур лише закладали свої перші цегляні підвалини, на багатих чорноземах сучасного Правобережжя України вже вирувало масштабне урбаністичне життя.
Проте, ми знаємо цей феномен не за містобудівною ознакою, а швидше за землеробською назвою і це так само як з "іраномовними скіфами" 🙄
«Кукутень-Трипілля» — суто науковий конвенційний термін і водночас сам по собі артефакт сучасної археологічної номенклатури.
🔸Кукутень — від румунського села, де у 1884 році дослідник Теодор Бурада знайшов перші артефакти цієї культури.
🔸Трипілля — від містечка Трипілля на Обухівщині (на Дніпрі, трохи нижче Києва), де у 1896 році видатний археолог Вікентій Хвойка розкопав аналогічні гончарні вироби та глиняні площадки.
Якби Хвойка проводив свої перші масштабні розкопки не біля злиття річок Красної, Стугни та Дніпра (де утворюються "три поля", звідки й назва топоніму), а одразу на Черкащині, де георадарні знімки ХХ століття виявили дивовижні колові структури, назва цілком могла б апелювати до форми та суті.
Трипільські мегапоселення існували не хаотично. Вони виникали хвилями, досягнувши свого піку у період 4200–3500 рр. до н.е. (етап Томашівської групи).
На сьогодні археологами зафіксовано десятки таких велетнів, а найвідоміші з них зосереджені саме в Уманському та Тальнівському районах Черкаської області
🔹Тальянки - 450 га, 1 500 – 2 800 будинків та 15 000 – 25 000 жителів
🔹Майданецьке - 200–270 га, 1 575 будинків, 10 000 – 15 000 жителів
🔹Доброводи - 250 га, 600 будинків і 10 000 жителів
🔹Веселий Кут - 150 га, 300 будинків і 6 000 – 9 000 жителів
Для порівняння: тогочасні «міста» Близького Сходу рідко перевищували площу у 10–50 гектарів.
Тобто ці мегапоселення за територією були більшими за середньовічний Київ чи навіть деякі тогочасні світові центри, об'єднуючи під спільним дахом тисячі людей, що займалися агрокультурою, скотарством та надскладним гончарством.
На сьогодні науковій спільноті відомо близько 30 офіційно підтверджених трипільських поселень, які за своїми масштабами класифікуються саме як «мегапоселення» або «протоміста» (тобто мають площу понад 100 гектарів).
Загалом же у кукутень-трипільському ареалі виявлено вже понад 3 000 поселень різних розмірів — від крихітних хуторів на кілька хат до гігантських агломерацій.
Але саме на території українського Лісостепу (переважно Черкащина, Кіровоградщина, Вінниччина та Одещина) ця культура досягла своєї максимальної, майже аномальної для мідного віку концентрації.
🔹Небелівка ~250–300 га, тут на початку 2010-х років українсько-британська експедиція розкопала знаменитий Небелівський мегаструктурний храм, двоповерхову глиняну споруду площею близько 1200х60 м.кв. - найбільша громадська чи ритуальна будівля в усій мідній добі Європи, яка мала відкрите подвір'я, кілька вівтарів та заліплені теракотовим розчином стіни.
🔹Чичиркозівка ~300 га, поселення-супутник великого Тальнівського вузла, що має таку саму чітку структуру концентричних еліпсів і цікаве тим, що дослідження його меж вказують на дуже високу щільність забудови — будинки стояли буквально стіна до стіни.
🔹Глибочок ~150–200 га, розташоване неподалік від Тальянок, де вчені досліджували оборонний потенціал трипільців: концентричні кола тут були продумані так, щоб у разі прориву зовнішнього кільця, внутрішні радіуси ставали автономними лініями захисту.
🔹Косенівка, ~120 га, одне з пізніших поселень томашівсько-косенівської групи (ближче до 3600–3500 рр. до н.е.) де фіксується поступовий занепад класичного гігантизму: будинки стають трохи меншими, а колові структури починають деформуватися, що свідчить про зміну соціального устрою перед тим, як трипільці остаточно залишили ці землі.
🔹Томашівка, ~100–140 га дала назву цілому етапу розвитку трипільської культури («томашівська група») від якої археологи ведуть відлік періоду, коли трипільці створювали свій найдосконаліший, розписний канонічний посуд із витонченими трихромовими орнаментами.
🔹Сушківка ~100 га, поселення, що було зафіксоване одним із перших під час аерофотозйомки ще у середині ХХ століття і демонструє дивовижну топографічну адаптацію — колові ряди хат ідеально вписані в мис, утворений злиттям двох місцевих річок.
Ми, мабуть, ніколи не дізнаємося самоназв цих протоміст, якщо ШІ чи якийсь фахівець або команда не розшифрують їхній багатий знаковий орнамент на кераміці і що не так уже неймовірно.
А поки, крім землеробської загальної назви - деформуємо коректне уявлення про феномен через призму найменувань сучасних українських сіл, біля яких існували ці мегапоселення.
Тобто, поки що "за полями та селами" - об'єктивно важко осягнути значення альтернативного близькосхідній Месопотамії і не менш повноцінного витоку урбаністики, так би мовити, європейського {давньоукраїнського} Межиріччя.
Але з часом, ситуація неодмінно проясниться, як і розуміння особливостей горизонтального управління, про які, слід сказати, відомо трохи більше, позаяк сама структура концентричних кіл, за якою будувалися ці гіганти, є унікальним психолого-соціальним кодом:
🔸Коло як безпека - зовнішнє кільце будинків будувалося впритул один до одного, утворюючи суцільну захисну стіну, а вікна та двері виходили всередину поселення - це була жива фортеця.
🔸Коло як рівність - в цих поселеннях немає явного «палацу вождя», «ратуші» чи храму, натомість усі будинки (навіть двоповерхові) приблизно однакові за площею та внутрішнім оздобленням.
🔸Майдан як серце громади - великий порожній простір у центрі кола слугував для випасу худоби, проведення ритуалів, загальних зборів та координації, свого роду прототипи центральних площ сучасних міст, які й через 6000 років залишаються знаряддями прямої демократії.
Питання про владу та соціальний устрій Трипілля — одне з найгарячіших в археології, адже коли ми бачимо величезне протомісто на 15 000 жителів, наша сучасна логіка підказує: там мусив бути цар, чиновники, поліція та податкова.
Але мегапоселення ламають ці стереотипи - тут не знайдено жодних ознак централізованої вертикалі влади і первинно вважалося, що це через матріархат.
Теорія про тотальний матріархат у мегапоселеннях була дуже популярною в ХХ столітті, а наштовхнула на неї неймовірна кількість теракотових жіночих фігурок, яких знаходять тисячами і буквально в кожній хаті.
Часто вони дуже реалістичні, з акцентом на стеатопігію та стегна як символ родючості і прикрашені візерунками або засіяні зерном.
Проте сучасна наука розмежовує релігійний культ та політичну владу:
🔹Гінекократії (влади жінок) у політичному сенсі, швидше за все, не було, але
🔹Панував матрилінійний та егалітарний устрій.
🔹Родовід, імовірно, вівся за материнською лінією.
🔹Жінка була центром дому, хранителькою вогню, сакрального ремесла (гончарства) та символом відтворення життя (Берегиня).
Тому, правильніше говорити не про суворий «матріархат», а про егалітарне суспільство з високим, можливо, навіть сакральним статусом жінки та відсутністю патріархального насильства.
У трипільців, до речі, майже немає знахідок зброї для ближнього бою {аб'юзу}, на відміну від тогочасних кочовиків — їхні стріли та сокири призначалися лише для полювання та праці.
Якщо не було "королів та королев", то як координувалося життя десятків тисяч населення цих мегапоселень? 🧐
Вчені схиляються до знайомої сучасним українцям не з чуток {і засадничої для стартапу, Ї-мапа до речі} ідеї та моделі колективного самоуправління або мережевої демократії.
Власне, є достатньо підстав вважати, що тодішній устрій прото-міського суспільства був трьохрівневим.
✅ Рівень домогосподарства (Мала община)
Кожна велика трипільська хата (часто двоповерхова) була автономною економічною одиницею, де жила велика родина, яка сама себе забезпечувала їжею, ткала одяг та робила посуд, а внутрішні організаційні питання вирішувала голова родини (часто - Берегиня).
✅ Рівень «Кварталу» або Сегменту чи Роду
Будинки в концентричних колах об'єднувалися у радіальні блоки (сегменти кіл) і дослідження показують, що в межах одного - посуд мав однакові специфічні орнаменти, що було ознакою одного роду чи клану.
Проблеми сусідства кварталів (розподіл зерна, випас худоби, створення нових сімей) вирішувалися радою старійшин цього кварталу (Берегинями або старійшинами)
✅ Рівень Мегапоселення (Загальне віче)
Для вирішення глобальних питань скликалися загальні збори, а центрами прийняття рішень були або майдани, або пізніше - нежитлові громадські будівлі (мегаструктури), як Небелівський храм, куди сходилися представники всіх родів.
У таких будівлях не жили — там знайдено багато залишків їжі та колективного посуду, що свідчить про спільні ритуальні бенкети, але не останків тіл.
В цілому, такий устрій називають сегментарним суспільством, яке функціонувало завдяки релігійним табу, високу статусу жінок-старійшин, інклюзивним традиціям управління та жорсткому соціальному паритету.
Концентричне коло будівель буквально змушувало людей бути рівними: ти не можеш побудувати палац, бо твій дім є частиною спільної оборонної стіни.
І як тільки хтось намагався узурпувати владу чи накопичити забагато багатства, система саморегулювалася — громада просто могла розділитися, прогнати вискочку в чисте поле, або, зрештою, приходив час традиційного спалення міста, яке «обнуляло» всі матеріальні статки і повертало всіх до первісної рівності.
Як показав час, саме неможливість накопичення капіталу або капіталізму, що була можливою в Шумері і неможливою в Україні - ймовірно не дозволила мегапоселенням встояти під натиском їєрархізованих та патріархальних індоєвропейців, які жили на іншому боці Дніпра і невдовзі почали свою епічну експансію усіх часів та народів, але то уже інша історія.
---
Як мислити глобально діючи локально з Ї-мапою 👉 💰
https://marketernia.agency/i-mapa-v-facebook/
