Конституція України

26/02/2022

Official account of the Parliament of Ukraine 🇺🇦

10/08/2021

‼ Друзі!

Незабаром ми святкуватимемо важливу для нашої держави дату – 30-ту річницю Незалежності України.

🇺🇦 З цієї нагоди пропонуємо завантажити символіку для соціальних мереж — Facebook, Instagram, Twitter — https://bit.ly/3xzD3HU

05/08/2021

03/08/2021

28/07/2021

‼ Задля популяризації парламентської просвіти серед дітей та молоді, підвищення рівня обізнаності школярами новітньої історії української незалежності та з нагоди 30-ої річниці Дня Незалежності України, Освітній центр Верховної Ради України у співпраці з міжнародним дитячим центром «Artek.UA» проводить онлайн-конкурс відеоробіт на тему: «Незалежність моєї країни» для учасників від 9 до 12 років.

Уже 24 серпня 10 переможців здобудуть право внести Прапор України до будинку Парламенту у день 30-ої річниці Незалежності України.

Для участі потрібно заповнити спеціально створену Google-форму (https://bit.ly/3zy83JN) та прикріпити до неї відео-роботу, яка розкриває тему «Незалежність моєї країни». Особливістю є те, що учасники можуть у довільній формі та за допомогою будь-яких допоміжних матеріалів виразити свою думку.

Обов'язкові вимоги:
➖ на відео має бути учасник, який бере участь у конкурсі;
➖ загальна тривалість відео — до 60 секунд, розмір — не більше 200 МБ;
➖ формат зйомки – горизонтальний, мова – українська;
➖ відео має бути знято при денному чи студійному світлі;
➖ аудіосупровід має бути чітким, без шумових перешкод.
Прийом конкурсних робіт триватиме до 18:00 9 серпня. Переможців визначить спеціально створена конкурсна комісія, результати буде оголошено 15 серпня.

#ОсвітнійЦентрВерховноїРади #НезалежністьМоєїКраїни #ТутПроголошуваласьНезалежність #ВерховнаРадаУкраїни #артекюа

10/07/2021

Історія нашої країни розфарбована різними кольорами, але “білих плям” в ній на жаль більше, ніж деінде. Цьому існує багато причин і головна з них та, що століттями, перебуваючи під владою інших країн ми не тільки втрачали документи власної історії, але й не мали можливості вивчати ті історичні періоди та постаті, які були для існуючої влади non grata. Така доля спіткала документ, який не лише став важливою віхою в історії нашої країни, але й сам по собі лишався однією з найбільших загадок історії. “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького...”, “Правовий уклад та конституції законів та вольностей Війська Запорізького...”, “Уклад прав і вольностей Війська Запорізького та угоди...”, “Конституція Пилипа Орлика” чи “Бендерська конституція” – все це різні варіанти назви цього документа. До останнього часу він був відомий лише в своїх копіях, які публікувалися у двох варіантах – латинською та староукраїнською мовами. Поставало питання навіть про те, чи взагалі існував оригінал цього документу, чи він з’явився як фальсифікат більш пізнього часу?

https://cdiak.archives.gov.ua/v_do_Dnya_Konstytucii.php?fbclid=IwAR001uV9bJGUdV32smn0CILmMvOFY7zCBX3vSrd77O626UUuEb1J7zf5fgU

Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України)

09/07/2021

‼До Дня Конституції України у Парламенті представлено проект Державної архівної служби і центральних державних архівів «Конституція України – 25: хронологія та архівна хроніка», а також Конституцію України, прийняту 28 червня 1996 року, та копії Конституції Пилипа Орлика.
Експозиція виставкового проекту «Конституція України – 25: хронологія та архівна хроніка» створена на основі документів Національного архівного фонду України, що містять інформацію про конституційні ідеї та концепції відомих науковців та політичних діячів України, висвітлюють основні періоди формування вітчизняного конституціоналізму, дають можливість краще зрозуміти закономірності та особливості цього процесу в Україні, починаючи від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України
Серед представлених в експозиції документів є унікальні, це Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Ясновельможного Пана Гетьмана Усієї України та Грамота Гетьмана Усієї України Павла Скоропадського (1, 3 серпня 1918 р.), Універсал Директорії Української Народної Республіки (22 січня 1919 р), який об’єднав українські землі і по праву вважається Актом злуки та соборності України, Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) та постанова Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України» (24 серпня 1991 р.),
Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» (8 червня 1995 р.), і саме Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Оригінали цих документів зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.
Особливий інтерес в учасників урочистого засідання викликали архівна копія Конституції Пилипа Орлика та Конституції України, яка була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Побачити оригінальні історичні документи в окремій демонстраційній вітрині прийшли і безпосередні учасники прийняття Конституції України.
🔎Експозиція «Конституція України – 25: хронологія та архівна хроніка» триватиме в кулуарах третього поверху будинку Верховної Ради України (вул. М.Грушевського,5) до 16 липня 2021 року.

08/07/2021

‼1108 екскурсантів у складі 28 екскурсійних груп відвідали Парламент у дні відкритих дверей напередодні відзначення Дня Конституції України та у день 25-ї річниці її прийняття у Верховній Раді України.
Відкриті заходи проводили працівники Інформаційного управління Верховної Ради України разом з інтернами Апарату.

Під час екскурсій гості дізналися про історію створення будинку Верховної Ради та побували в її кулуарах, побачили унікальне видання Конституції України та Прапор Незалежності, який був внесений народними депутатами України до будинку Парламенту у день проголошення незалежності нашої держави. Зараз ця національна реліквія зберігається у спеціальному порталі на першому поверсі парламентського будинку.
У кулуарах другого поверху екскурсанти ознайомилися зі стаціонарною експозицією архівної копії Акта проголошення незалежності України, прийнятого позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, та художнім полотном «Державотворення» авторства Олексія Кулакова.

У гостьовій ложі зали пленарних засідань гостям розповіли про особливості роботи єдиного законодавчого органу держави.

окремих груп відвідувачів інтерни провели онлайн-вікторину на знання Конституції України.

В Освітньому центрі Верховної Ради України для школярів та студентів провели парламентські уроки, до яких долучилися народні депутати. Окрім того, майже тисяча відвідувачів Освітнього центру відвідали екскурсії Парламентом, а на площі Конституції, за підтримки Програми USAID Рада, - просвітницькі інтерактивні заходи для дітей та молоді.

06/07/2021

http://www.golos.com.ua/article/347919
‼Урочисте засідання Верховної Ради України з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України - репортаж парламентської газети "Голос України".

Урочисте засідання Верховної Ради України 28 червня 2021 року.

01/07/2021

‼️ Конституції України – 25! Інтерв’ю з народним депутатом України ІІ, VІІ, VІІІ скликань Олександрою Кужель

До 25-ї річниці Конституції України публікуємо інтерв’ю з народними депутатами України, експертами, учасниками конституційного процесу про перебіг створення Основного закону країни, про механізми підвищення ефективності Конституції України та спогади про «конституційну ніч».


Ухвалення Конституції України – це перший серйозний урок, екзамен на знаходження паритету між депутатами, Президентом і народом України. Всіх стимулювало найбільше – збереження державності, - Олександра Кужель, народний депутат України ІІ, VІІ, VІІІ скликань

Конституційна ніч. Як це було.

Ухвалення Конституції України – це перший серйозний урок, екзамен на знаходження паритету між депутатами, Президентом і народом України, бо вимоги у кожного з них до Основного закону були дуже різні. Всіх стимулювало найбільше – збереження державності.

Цей процес запам’ятався найбільше, бо ситуація була непроста, тяжко приймалася Конституція, біля парламенту вже стояла бронетехніка і пан Лазаренко (на той час Прем’єр-міністр України Павло Лазаренко – прим.ред.) був зацікавлений, щоб Верховною Радою не було прийнято Конституцію. Але головне було не у бронетранспортері - найтяжче було знайти паритет та злагоду.

Перше – це було питання щодо Криму. Дуже серйозно працювали над цим питанням і Ємець Олександр, і Євген Марчук – всі виступали і м’яко-м’яко знайшли рішення.

Друге найтяжче питання – яким буде прапор України. І найбільше я запам’ятала виступ Катерини Ващук, яка вийшла вся в сльозах і говорить: «Скажіть, а що робити мені, коли пів моєї родини загинуло під червоним стягом, а пів – під жовто-блакитним?» Як бути в тій країні, яка розривається пополам?

А були й такі виступи, що вели до того, щоб зірвати прийняття Конституції (був такий випадок, коли кричали: «Все, ганьба, рвем!»). Була провокація одного з виступаючих комуністів, що це все фашисти, вороги. І на нього кинувся «Рух» (Народний Рух України, фракція у парламенті – прим.ред.). А я в першому ряду тоді сиділа, то підскочила, закрила його руками і кажу: «Не чіпайте «какашку», це провокація!». І В’ячеслав Чорновіл тоді сказав: «Леся каже точно, не чіпайте, це хочуть зірвати»…Далі пішло спокійно.
І таких провокацій було дуже багато. На той момент оце вміння не просто прокричати свою думку, а знайти, відчути серцем – було дуже важливим для мене, бо ми на той момент вже просиділи всю ніч.

Десь посеред ночі я телефонувала багатьом своїм друзям – народним депутатам, з яких ніхто не вірив, що ми будемо приймати Конституцію, й полягали спати. А я їм, як друзям, сказала, що потім будете шкодувати, приїздіть – ми приймаємо Конституцію. І вони й досі щиро дякують мені, що я зателефонувала, вони приїхали і стали учасниками того історичного дійства. І десь за годину до прийняття Конституції я зателефонувала разом з Катею Ващук Президенту Кучмі і кажу: «Леонід Данилович, ми приймемо сьогодні Конституцію», а він каже: «я не вірю». Я у відповідь: «Приймемо, Леонід Данилович». Я відчувала те бажання злагоди, поступки з боку всіх команд. Були ж крайні – «Рух» і крайні – комуністи. Уявляєте, який це процес був, щоб знайти злагоду? В ім’я країни, не в ім’я себе. Для нас було все одно, що там стояло, ми на це не реагували.

І коли він (Кучма – ред.) прийшов зранку до Верховної Ради, я кажу: «Ну що?». «Я зрозумів, що потрібно слухати жінку», – сказав Леонід Данилович.

Закінчився цей день дуже курйозно. Ми всі плакали, обнімалися. Я, немов ангел-охоронець, була весь час біля Михайла Сироти. То шоколадку йому дам, то питала, чи зробити якусь перерву Олександру Морозу, бо він людина і треба може в якусь кімнату сходити… Але він дуже героїчно стояв. Оцей зв’язок і бажання підтримати один одного було у всіх незалежно від команди, крім однієї-двох провокацій, які я бачила і до яких з розумінням поставилися.
Коли вже всі прийшли і проголосували – виходимо на колективне фото. А ми з Катериною Ващук так наплакалися… Бо це було дуже серйозне випробовування: розмови, витримка, переживання. І ми побігли до туалету, щоб вимити очі від сліз, і не встигли на фотографування. Що саме цікаве, більшість з тих, кого не було на голосуванні за Конституцію – на фото є, дуже цікава історія.

І ось коли я прийшла додому, чоловік відкриває двері і говорить – ти ж тільки не кажи, що не ночувала дома через те, що приймала Конституцію. Я йому відповідаю – так, любий, з такою кількістю мужчин я ще ніч не проводила. Ось ми так пожартували. Тому що тоді телеканали не показували нас, ніхто не знав, де ми. Серйозно, дуже тяжко було проголосувати, зідзвонитися. Ось така історія. Вона для мене запам’яталася тим, що ми одного чули, чого зараз немає. От кажеш – а вони не чують. Вони наперед знають – тільки не так, як ви. І от скільки зараз говорять з нормальних політичних сил, але ніхто один одного не чує. Знаєте, ще Наполеон казав, що тільки розумні люди вчаться на помилках чужих, а всі інші – на своїх. Мабуть, на жаль, це так.

Що потрібно зробити для посилення ефективності Конституції України

Що би я змінила в Конституції? Я б хотіла, щоб, як у Франції, Конституцію жодного разу не змінювали після її прийняття. І щоб не ставилися до нашої Конституції без поваги. Тому, що її не виконують, починаючи з президентів, не виконують люди, які представляють державу: депутати, міністри. І тому головне – пам’ятати, що повага до Конституції починається з кожного. З вимог до себе і поваги до своєї Конституції.

Все залежить від власної відповідальності. Якщо люди пишуть закони і приймають норми Конституції тільки для народу «за парканом» – це одне. Якщо кожен сприймає Конституцію як власне зобов’язання – це зовсім інше. Тоді би всі президенти і всі влади, які б не були, виконували закони про соціальний захист, про медицину. Хіба б зробили «реформу Супрун»? Ні. А щодо виконання освітніх норм Конституції? Зробили б те, що зараз роблять зі школами? Знищили інтернати, знищили профтехосвіту і багато іншого? Тобто, якщо Конституція не виконується, якщо Конституційний суд може робити висновки на замовлення, – довіра до цінності Конституції втрачається як до такої, якою вона повинна стати. І це найгірше. Тому не змінювати, а піднімати повагу до Конституції своїм власним життям, своїми рішеннями і таке інше.

Вважаю, що й коаліція у парламенті повинна бути. Тому що, якщо один одного не слухають і не знаходиться злагода для прийняття рішення, – це буде просто колапс. І коли люди домовляються чи хоча би слухають один одного для того, щоб знайти спільне рішення, – це вже нормальний шлях для того, щоб щось прийняти чи змінити, якщо ти служиш людям. А якщо це буде змова та розподіл портфелів, то це буде просто «дерибан», і як вони не сядуть – оркестр не вийде.
Ось саме те, що показала ніч прийняття Конституції - намагалися слухати одне одного і знайти максимально паритетне рішення. Щоби воно було і для держави, і для нас з вами як для людей, і для бізнесу. Саме ці три чинники в нашій країні найбільш важливі. Для бізнесу потрібні: конкуренція, прозорість, доступність, регуляторні закони.

У цьому контексті, як державник, як людина, яка стимулювала ухвалення Конституції і підтримувала бізнес, для мене найкращий Президент зі всіх, що були, – це Леонід Кучма. При тому, що я нічого від нього не отримала, ні будиночка, ні землі, ні заводика. Я завжди була йому вдячна за те, що він мені дав право служити людям, і я не попросила в нього нічого. Для мене він все-таки був «червоний директор», шестидесятник, у хорошому сенсі цього слова. З ним можна було говорити. Він слухав, коли ти приходив з пропозиціями. Не просив для себе щось. Це ж він мені підписав закон про єдиний податок, це ж він мене підтримав і я провела регуляторку (Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» - прим. ред.) і отримала нагороду в Америці (єдина українка) за підтримку бізнесу.

При ньому середній клас з’явився. Коли я йшла до парламенту, у нас було 60% середнього бізнесу. Люди мали свої гроші й зайнятість. Вони почали їздити за кордон, почали навчати дітей, почали одягатися, купувати квартири, прикрашати свої офіси – це все взаємопов’язано. І вони були вільні, вони були демократами. А зараз через бідність продаються за 500 грн - і ми дивуємося.

На мою думку, і до законів про мову треба ставитися так, щоб вони впроваджувалися не «через коліно». Я була депутатом Криму і знаю, як треба любити кримчан, щоб вони полюбили Україну. За всі роки незалежності ми не зробили в Криму ні води, ні каналізації, ні робочих місць. Але запровадили, щоб вони всі заяви писали українською мовою, щоб вони читали ліки тільки українською мовою – так не роблять з тими, кого люблять. І тому я ще в 2010 році говорила, що ми Крим втратили. Отак і В’ячеслав Чорновіл казав, що я ніколи не говоритиму українською. А я тільки з любов’ю почну говорити, - так я Чорноволу відповіла. І він завжди підкреслював: «Лесю не чіпати, до Лесі з любов’ю».

Як Голова експертної ради, я читаю всі закони і говорю цій раді правду, як і домовилися, і як би їй це не подобалося. Але такого агресивного непрофесіоналізму, як зараз, не було ніколи за всю незалежність України. Агресивний непрофесіоналізм! Були лобісти, були негарні люди, але такої кількості неграмотних ідіотів не було. І при цьому вони гордяться своєю неграмотністю. Є, звичайно, і такі, що підійдуть і 10 разів перепитають. Навіть комуністи до мене підходили в зал і питали: «Шурка, що ти там розповідаєш про приватизацію? Приїздять мої виборці та кажуть – ви підіть у Кужель запитайте, вона вам розповість». І я сідала і розповідала. О, кажуть, тепер зрозуміло. Не соромилися запитати. А зараз - по 2-3 людини у кожній партії, з якими можна серйозно говорити. Зокрема, у «Голосі» завжди спілкуюся з Сергієм Рахманіним. Але загалом все це дуже складно та сумно. Найсумніше те, що я абсолютно чітко розумію, що велика кількість процесів незворотна.
Але у День Конституції у себе на дачі я завжди вивішую прапор. Для мене це було й випробування, і навчання, і велика гордість.

Олександра Кужель – народний депутат України ІІ, VІІ, VІІІ скликань

01/07/2021

30/06/2021

‼ Конституції України – 25! Інтерв’ю з народним депутатом України І, ІІ, IV, VI, VII, VIII, IX скликань Сергієм Соболевим

До 25-ї річниці Конституції України публікуємо інтерв’ю з народними депутатами України, експертами, учасниками конституційного процесу про перебіг створення Основного закону країни, про механізми підвищення ефективності Конституції України та спогади про «конституційну ніч».

Сергій Соболєв: Конституція дала можливість стартувати найважливішим, принциповим моментам, які визначають незалежність країни

Особливості конституційного процесу

Це був реальний історичний момент, коли відбувся злам епохи – епохи, коли країна скинула пути старого, досить важкого режиму, який ще з моменту незалежності фактично залишався і в душах людей, і в способі життя, і в мисленні.

Конституція дала можливість стартувати найважливішим, принциповим моментам, які визначають незалежність. Саме в Конституції з’явився запис про власну грошову одиницю, саме в Конституції з’явились ключові пріоритети, за якими повинна розвиватися країна. Але пізніше, коли в Конституцію вносилися зміни, відбувалися процеси, більше пов’язані не з теорією держави і права, а з існуючими на той час політичними моментами. Зокрема, я маю на увазі той момент, коли країна перейшла від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської. Вважаю, що коли Конституція стає розмінною монетою політичних процесів, це створює найбільші перепони для просування вперед.

Такі моменти треба враховувати в подальшому, адже ми бачимо, скільки за останні роки внесено пропозицій щодо змін до Конституції, – і це більше політична кон’юнктура, аніж реальність, в тому, як повинен виглядати основний закон держави.

До Конституційної комісії, склад якої був достатньо збалансований – в ньому були присутні представники Президента, Уряду та всіх фракцій - вносилися різні пропозиції і різні варіанти Конституції, у тому числі від Президента України безпосередньо. Водночас саме тут відбувалося «перетягування канату», коли Парламент хотів більше повноважень собі, Президент – собі, а Уряд хотів, щоб і про нього не забували.

Пошук компромісів призвів до того, що з’явився указ Президента (про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року щодо прийняття нової Конституції України – прим. ред.), що моментально прискорило процес прийняття Конституції саме не на референдумі, а в Парламенті, і саме через це Конституцію розглядали день і ніч – щоби встигнути її ухвалити. З іншого боку, такий пошук балансу завжди буде, це притаманно не лише Україні, але й будь-якій іншій країні.

Одними з ключових питань, які дуже довго дискутувались у рамках Конституційної комісії та в сесійній залі, були питання, пов’язані зі статусом Криму та статусом бази Чорноморського флоту Російської Федерації, який тоді базувався на території України фактично незаконно. Мені здається, що формула, яка була знайдена, можливо, була недосконалою по часу, але досконалою по самій суті. Пропонувалося чітко визначити час, протягом якого Російська Федерація повинна була вивести всі свої війська з території України, перш за все, з території Криму, що давало можливість фактично у мирний спосіб вирішити це питання. На мою думку, команда анексувати, захопити Крим у 2014 році була пов’язана якраз з тим, що 2017 рік мав бути останнім, коли Чорноморський флот Російської Федерації міг базуватися на території України. Вони діяли на випередження.

Коли нам нав’язали, а Янукович (В.Янукович – Президент України 2010-2014 рр. – прим. ред.) з цим погодився, - на 45 років продовжити базування Чорноморського флоту, і далі стало зрозуміло, що навіть це не гарантуватиме Росії базування флоту в подальшому, Російська Федерація захопила Крим. І зараз депутати Держдуми, які голосували за підтримку такого рішення, а тоді не проголосували лише два парламентарія, дивуються, чому вони є персонами нон грата в Україні і в Європі.

Що потрібно зробити, щоб Конституція стала дієвішою?

Безсумнівно, наша Конституція – один з найкращих подібних документів. Законодавець зробив все можливе для цього. А далі ключовий момент полягає в тому, яким чином цей акт реалізується виконавчою владою – Кабінетом Міністрів, Президентом і, найголовніше, як впливає на процеси судова влада. Ми приєдналися до таких важливих інституцій як Рада Європи, Європейський суд з прав людини; ми змогли побудувати серйозний механізм контролю за судовими рішеннями, проте це, на жаль, не змінило саму суть судового процесу, суть того, яким чином розглядаються рішення в судах. На мою думку, це найслабкіший момент, який залишається нереформованим.

У нинішній Конституції є норма про коаліцію народних депутатів. Без сумніву, вона потрібна. Але найбільшою втратою для демократії я вважаю момент, коли розділ щодо коаліції зник із Регламенту Верховної Ради України. Тут треба пояснити, що питання щодо коаліції регулювались в законі про Регламент, але в 2010-му році, коли потрібно було під політичну кон’юнктуру і політичний момент терміново визнати, що коаліція не потрібна, відповідна норма з закону зникла. І до цього часу, на жаль, вона не відновлена. Тому ж, хто приходить до влади, можливо стає не вигідним визначення таких ключових моментів в Регламенті. І хоча основи їх закладені в Конституцію, деталі повинні бути чітко виписані в законі про Регламент.

Ми є унікальною країною, в Конституції якої зазначено, як працюють опозиція та коаліція, а в законі, який повинен регулювати ці питання, відповідні норми відсутні. Тому зараз в рамках дуже цікавого процесу Комісії Кокса-Кваснєвського, – це Комісія, яка була запропонована нам Європейським Парламентом щодо реформи Верховної Ради як інституції, – був зазначений ключовий перший пункт – відновити дію статей закону про Регламент, які регулюють питання роботи опозиції та коаліції.

Аналізуючи шлях розвитку держави протягом цих тридцяти років, зрозуміло, що ключовий момент – це баланс і противаги, які повинні діяти в будь-якій демократичній державі. В Україні, навіть зі змінами, які були внесені до Конституції пізніше, не відбулося становлення класичної схеми, коли одна гілка влади не може домінувати над іншою, а завжди є система контролю, яка не дає можливості розвиватись ситуації, коли одна особа, або одна гілка влади буде домінуючою. Це залишається ключовим моментом. Простим записом в Конституцію цього не досягти, але Україна, як достатньо молода, новітня держава, має гарний шанс напрацювати ці моменти та закріпити їх в Конституції.

Конституційна ніч. Спогади.

Для мене цей день був незвичайний з декількох причин. По-перше, я був членом Конституційної комісії. По кожному пункту ми проходили достатньо чітко, вивіряли, думали, як це буде сприйняте у сесійній залі. І наші сподівання виправдались, бо навіть найважчі моменти, які безпосередньо розглядалися в ту знамениту «конституційну ніч», фактично пройшли саме в тому вигляді, як це передбачалося Конституційною комісією.

Але крім того, цей день був ще досить цікавим тим, що комуністи організували виклик на округи декількох народних депутатів, які були членами Конституційної комісії, - професорів Антона Бутейка і Геннадія Буткевича, мене безпосередньо, - бо тоді ще діяла норма зі старої Конституції про можливість відкликання народних депутатів, якщо ти не з’явився. Тому кожен із нас появився в сесійній залі фактично в різний час.

Я зміг дістатися парламенту вже прямо напередодні цієї знаменитої ночі і включився в голосування трохи пізніше. Але головне, що наша робота в Конституційній комісії не пропала даремно, бо всі наші напрацювання були одностайно підтримані зборами (а тоді треба було не менше чотирьохсот чоловік на цих зборах).

Йшов розгляд питань, а за його лаштунками дуже важко відбувався механізм погодження найбільш принципових моментів Конституції: питань, які стосувалися святості приватної власності, мови, розділів судової реформи тощо.

На мій погляд, ухвалений в кінцевому варіанті текст Конституції давав можливість провести, наприклад, судову реформу у стислі строки, якби була на то політична воля. Проте розклад в сесійній залі був таким, що не давав можливості сконцентруватися на цих питаннях, тому ми маємо, на моїй пам’яті, вже п’яту судову реформу. Але сказати, що вона відповідає стандартам доступності, справедливості - стандартам, які б давали можливість нашим громадянам відчувати себе захищеними в рамках судового процесу, на жаль, не можна.

Вважаю, найкращий варіант Конституції – той, який передбачає парламентсько-президентську республіку. В Україні традиції парламентсько-президентської республіки завжди були в крові українського народу, починаючи з козацької доби, але, на жаль, реального втілення через різні причини вони ніколи не мали. Нині це пов’язано, можливо, з тим, що Парламент має однопартійну більшість, яка представляє Президента, і тому вести мову про баланс важко. Але врешті решт ми прийдемо до того, щоб знайти цей баланс.

Фото: газета «Голос України», інформагентство «Укрінформ»