07/09/2023
Шкідливі викиди в атмосферне повітря . Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря
Це остання версія цієї сторінки; у неї немає затверджених версій.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Зміст
1 Нормативна база
2 Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання
3 Шкідливі викиди в атмосферне повітря
4 Контроль у галузі охорони атмосферного повітря
5 Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря
Нормативна база
Конституція України
Кодекс України про адміністративні правопорушення
Кримінальний кодекс України
Закон України "Про охорону атмосферного повітря"
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"
Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання
Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон) не регулює відносини з приводу повітря жилих, виробничих та інших приміщень. До атмосферного повітря також не належить повітря, яке знаходиться у компресорах, балонах тощо. Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Відносини з приводу повітря, яке знаходиться в межах приміщень, у місткостях, регулюється санітарним, цивільним, житловим та іншим законодавством. Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та довкілля здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин (ст. 11 Закону). До найбільш поширених забруднюючих речовин належать: оксиди азоту, свинець та його сполуки, формальдегід та інші. А до небезпечних забруднюючих речовин — метали та їх сполуки; органічні аміни; хлор, бром та їх сполуки; фреони тощо. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території. За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Шкідливі викиди в атмосферне повітря
По агрегатному стану всі забруднюючі атмосферу речовини ділять на чотири групи: тверді, рідкі, газоподібні і змішані. Крім того, промислові викиди в атмосферу можуть класифікуватися:
по організації відведення і контролю (організовані і неорганізовані);
по режиму відведення (безперервні і періодичні);
по температурі (нагріті, у яких температура газопилових сумішей вище за температуру повітря, і холодні);
по локалізації - (в основному, допоміжному і підсобному виробництвах);
по ознаках очищення:
ті, що викидаються без очищення (організовані і неорганізовані);
ті що викидаються після очищення (організовані).
Промислові викиди в атмосферу підрозділяють також на первинні і вторинні.
Первинні - це викиди безпосередньо, що поступають в атмосферу від тих або інших джерел, а вторинні, будучи продуктами утворення первинних, можуть бути більш токсичними і небезпечними, ніж первинні.Типове перетворення деяких речовин - їх фотохімічне окислення.Джерела забруднення. Існують два головні джерела забруднення атмосфери: природний і штучний (антропогенний). Існує два методи визначення гранично допустимої концентрації – експериментальні і розрахункові. При експериментальному методі визначення ГДК задіяні групи піддослідних тварин (миші, щури) і при короткочасному випробуванні на спеціальних установках – люди, з числа добровольців. Встановлюють також і летальну концентрацію речовин або дозу ЛД50, при якій спостерігається загибель половини тварин і знати яку необхідно для визначення класу небезпеки речовин.Для експерименту звичайно вибирають три досліджувані концентрації - одну на рівні порогу запаху для найвідчутніших людей, другу і третю концентрацію в 2-3 рази вищу і нижчу за порогову. Другий метод визначення допустимої концентрації – розрахунковий і визначається по розрахункових формулах з використанням величин молекулярних мас. Поняття про ефект сумарної шкідливої дії – це коли нормами враховують можливість дії на організм не однієї якої-небудь речовини, а декількох одночасно, оскільки різні речовини можуть надавати схожу несприятливу дію на організм. Державні стандарти та нормативи в галузі охорони атмосферного повітря Державними стандартами встановлено межі допустимої концентрації ряду речовин та їх основних сполук у атмосферному повітрі. Шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи:1) особливо небезпечні;2) високо небезпечні;3) помірно небезпечні;4) мало небезпечні.Для кожної речовини, що забруднює атмосферне повітря встановлено два нормативи: максимально разова та середньодобова межі допустимої концентрації.Найбільша концентрація кожної шкідливої речовини не повинна перевищувати максимальну разову межу допустимої концентрації.Для оцінки забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами використовують 3 групи методів:1) лабораторні (аналітичні);2) автоматичні;3) дистанційні (лазерна локація).
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
До першої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об’єкти, які не належать до першої і другої груп.
Строк дії дозволу на викиди, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об’єкт якого належить до другої групи, - десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.
Дозволи на викиди видаються за умови:
неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.
У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до зазначених дозволів вносяться зміни.
Суб’єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Подання звіту та його розміщення на інтернет-ресурсі дозвільного органу здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Якщо на відповідній території встановлено, що фонові концентрації забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, органом місцевого самоврядування приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин суб’єктами господарювання шляхом затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля. Пропозиції щодо тривалості кожного етапу виконання відповідної програми та необхідного зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі подаються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Протягом місяця з дня затвердження відповідних регіональних програм охорони довкілля органи місцевого самоврядування повідомляють про затвердження цих програм центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
